-І-

Інтерпол (Interpol) – міжнародна організація кримінальної поліції, створена в 1919 р. Основна мета – забезпечення широкого міжнародного співробітництва в боротьбі з кримінальною злочинністю, міжнародними злочинами й злочинами міжнародного характеру, включаючи тероризм. У кожній державі-члені І. створюється Національне центральне бюро, що забезпечує зв'язок із центральними органами й міждержавне співробітництво в боротьбі зі злочинністю. Штаб-квартира І. знаходиться в Ліоні (Франція).

Іслам (араб. "присвята себе Богові", "покірність") – одна зі світових релігій, інакше – мусульманство. І. зародився серед арабських племен Західної Аравії на початку VII ст. Це був період розпаду самих основ древнього суспільства (у т.ч. й язичества) і піднесення торговельних культурних центрів (Мекка, Медина). Засновником І. став пророк Мухаммад (прибл. 570-632) з роду одного з великих племен курайшитів. Схильний до самітності, Мухаммад віддається благочестивим міркуванням. По легенді, у молодості ангели розсікли груди Мухаммада й обмили його серце, а в 610 у віці 40 років він одержав Одкровення на горі Хіра під час 40-денного поста, і слова небесного посланника Джабраїла (Архангел Гавріїл) запам'яталися в серце Пророка як "напис". З тих пір починається проповідь Корана, "небесної Книги", і формування мусульманства як релігії. Мухаммад з невеликою групою послідовників терпить гоніння й переселяється в 622 з рідної Мекки в Медину. Боротьба Мухаммада за затвердження нової релігії, віри в єдиного Бога (Аллаха) закінчилася перемогою над язичеською Меккою в 630. Із цього часу починається інтенсивний розвиток І. і витиснення язичеських культів з арабських земель. Духовно-енергетичний імпульс, даний Мухаммадом, привів до значного поширення І. Сьогодні у світі налічується більше 900 млн. мусульман.

Ісламський фундаменталізм – прагнення не допустити перегляду догматичних соціальних, політичних або релігійних норм. Це ж поняття включає й прагнення повернутися до джерел, "очиститися" від усього стороннього, наносного. Ф. може бути ідейно-політичним, наприклад комуністичний фундаменталізм, а може бути й релігійним, наприклад ісламський (див. ваххабізм). І. ф. найчастіше асоціюють із ісламським тероризмом. Це не зовсім вірно, оскільки сам по собі фундаменталізм у будь-якій сфері не вимагає обов'язкового використання екстремістських засобів для досягнення поставлених на його основі цілей. Не всякий фундаменталіст є радикалом і тим більше терористом, і не всякий терорист надихається ідеями релігійного або політичного фундаменталізму. Але все-таки І. ф. може бути ідейною основою тероризму, тому що на його ґрунті можуть виникати й міцніти ті настрої, які сьогодні надихають багатьох терористів у країнах Сходу. Це настрої антизахідні, антиамериканські й антиізраїльські. Антизахідні настрої, наприклад, підпитуються з боку І. ф., тому що він украй вороже ставиться до процесу модернізації й до всього, що із цим процесом ототожнюється. Модернізація довгий час в ісламських й, взагалі, в незахідних країнах сприймалася як вестернізація, тобто запозичення західного досвіду, західних цінностей й інститутів. Ісламські фундаменталісти призивають повернутися до правових і побутових норм шаріату, теократичному правлінню й украй негативно ставляться до західних секуляристських традицій, західних соціально-політичних інститутів і цінностей.